Шануймо слово Кобзаря

На бурю схожий гнівний і суворий

Стоїть Тарас і дивиться на нас.

За землю й волю в ратному двобої

Ти з нами йшов кайдани рвать з людей. 

 

  Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців – Шевченко означає так багато, що ми думаємо ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами. Та це лише враження.

Шевченко, як явище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Він кращий із кращих славетних людей, - у ньому наша історія, наша реальність. Волею історії він ототожнений з Україною, і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Сьогодні ми розуміємо Тараса Шевченка настільки, наскільки розуміємо себе – свій час і Україну в ньому. Тому потрібно пам’ятати, що наше минуле , теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.

По всій Україні проходять святкування 200 – річчя від дня народження видатного українського генія.

 

              У стінах Городківської СЗШ №1 біля куточку, приуроченому Т.Г. Шевченку проводився літературний конкурс "Літературний знавець кращих творів Т.Г.Шевченка".

Бажаючі учні школи активно приймали участь.
 

 

 

 

Уклін і шана Кобзарю

«Жива
Душа поетова святая,
Жива в святих своїх речах,
І ми, читая, оживаєм
І чуєм Бога в небесах».

Т.Г. Шевченко

 

9 березня вся Україна святкуватиме 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

 

 Тарас Шевченко був художником і поетом, бардом і дисидентом, солдатом і засланцем. Він ніколи не був ані політичним лідером, ані вождем суспільного руху. Але за суттю він став Великим Кобзарем, котрий "отверз уста" "німим братам своїм" і заповів нам жити "в своїй хаті", де "своя й правда, і сила, і воля" буде.

 

З учнями 4-А класу було проведено вечір - портрет "Уклін і шана Кобзарю"

Т. Г. Шевченко - великий син українського народу

    Т. Г. Шевченко - великий український народний поет. Життя нашого генія таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це якась легенда, коли б усе те не було б правдою.

        Поезія Т. Г. Шевченка стала нетлінною частиною духовного буття українського народу. Т. Г. Шевченко для нас це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. "Тече вода з-під явора", "Садок вишневий коло хати", "Зоре моя вечірняя", "Заповіт", "Якби ви знали, паничі" та інші.
 

Вірші Т. Шевченка учні розповідали при проведенні голосних читань "Ми чуємо, тебе Кобзарю, крізь століття"

Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – наш земляк, а ми прагнемо бути достойними його нащадками.
Він є мірилом нашої совісті, мірилом нашої правди, його безсмертні твори є великою порадою для сучасної України, і для майбутньої. Він є нашим учителем, що навчає нас мудрості, любові до Батьківщини, до материнської мови, він навчає нас бути справедливими, гуманними, працьовитими, вчимося в нього примножувати славу України.
Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.

У просторі жіночої прози

До 150-річчя з дня народження Ольги Кобилянської  бібліотека пропонує її найпопулярніші твори, а також в нашій бібліотеці ви маєте змогу знайти посібники її творів та творчості.

 

Ольга Кобилянська ( 1863-1942 )- видатна українська письменниця пройшла нелегкий життєвий і творчий шлях, одержима мрією про « щастя у хаті, і щастя у душі ». Майже півстоліття віддала Кобилянська літературній праці. Палко виступаючи на захист честі і гідності людини, її високого призначення на землі Кобилянська відкрила так багато цікавого, прекрасного і повчального, що і понині залишається одною з найулюбленіших письменників у читачів різного віку і національностей.

Більшість героїнь творів Ольги Кобилянської - освічені, творчі й волелюбні жінки. Такою ж сильною була і сама письменниця. У своїх творах вона порушувала проблему становлення самодостатньої жінки в суспільстві. Найвідоміші її твори - "Людина", "Царівна", "Земля" стали класикою української літератури. Останній великий твір "Апостол черні" був надрукований в Україні лише після здобуття незалежності.

Творчий спадок:

• 1880 р. – перше оповідання “Гортенза,
  
• або Нарис з життя одної дівчини”;


• 1883 р. – оповідання “Воля чи доля”;


• 1888 р. – повість “Лореляй”, яка у
  
• 1896 році опублікована під назвою
  
• “Царівна”;
  
• 1892 р. – праця “Рівноправність жінок”;


• 1894 р. – повість “Людина”;
  
• 1895 р. – “Він і вона”;
  
• 1896 р. – “Царівна”;
  
• 1902 р. – соціально-психологічна повість “Земля”;


• 1909 р. – лірико-романтична повість “В неділю рано зілля копала…”


• 1917 р. – “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Юда”;
  
• 1923 р. – “Зійшов з розуму”;
  
• 1926 – 1929 рр. – дев’ятитомне зібрання творів .
  

Незгасима рана України

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти…

 

 

        Голодомор 1932—33 рр. — одне з найстрашніших явищ в історії нашої держави. Тоталітарна система винищила велику частину українського народу, а багато людей на все життя запам'ятали жахи цих років. В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року.

      Відзначаючи раз у раз річницю голодомору 1932-1933 років, ми з новою силою усвідомлюємо, що цілеспрямована злочинна акція проти українського народу не є історичним минулим. Вона й зараз болить і нагадує про себе. На передодні відзначення дня пам’яті жертв голодомору, у бібліотеці для користувачів організовано перегляд літератури із назвою: «Пам’ять буде вічною».

      Користувачам було запропоновано переглянути найновіші видання про геноцид українського народу, що містили історичні довідки 1932-1933 років, спогади очевидців, фотоматеріали.

 

Голодомор у пам'яті не згине,

Хоч важко зараз нам це все збагнуть.

Та щоб страхіття знов не повернулись,

Історію сумну Вкраїни не забудь!

 

 

Свято аграріїв

         Пізня осінь – традиційна пора завершення сільськогосподарських робіт, а ще на цей час припадає професійне свято аграріїв.

     Тож щиро вітаємо трудівників села! Прийміть щирі й сердечні вітання з нагоди професійного свята – Дня працівників сільського господарства!

 

Щастя Вам, усмішок, щедрої долі,

Серце хай гріє людська доброта,

Втоми не знайте ні в чому й ніколи

І будьте здорові на довгі літа.

        Відзначення Дня працівників сільського господарства - це визнання державою звитяжної хліборобської праці на благо України, це хвала мозолястим рукам селян, які знають справжню ціну хлібу!

        В усі часи, як повелося з діда-прадіда, напружена хліборобська праця була і залишається визначальною складовою розвитку держави, запорукою її процвітання. Ваші працьовиті руки, природна мудрість, невсипуща працездатність, багатий досвід живлять сьогодні українську ниву, стверджуючи істину: якщо є урожай, то у народі – мир і спокій.

       Відомо, як нелегко сьогодні працювати на землі. Але лише завдяки Вашій наполегливій праці та умілому господарюванню досягнення в сільському господарстві останніх років стають загальновизнаними. Завдяки сільським трудівникам полиці наших магазинів все більше і більше наповнюються високоякісними українськими продуктами, а в кожній українській оселі є і хліб, і до хліба.

         Хай і надалі рясно колосяться щедрими врожаями ваші ниви, хай втілюються в життя ваші плани, задуми та сподівання на радість вашим рідним, на благо розквіту рідної України та піднесення добробуту всього українського народу. Хай обходять вас стороною природні стихії, а Ваші родини живуть у сімейному затишку, щасті, благополуччі та при доброму здоров’ї!

          Нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих їй трударів буде належно поцінованою. Велика подяка вам за любов до землі, терпіння і витримку. Щастя, злагоди в кожну домівку. Нехай нива щедро колоситься, здоров’я міцніє, а трудові успіхи примножуються.
 

 У будинку культури 12 листопада пройшов святковий концерт для всіх працівників села.

День української мови та писемності.

  Одна вона у нас така -

Уся співуча і дзвінка,

Уся плакуча і гримуча

Хоч без тернового вінка.

Т.Г.Шевченко.

             

 

 Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Роками плекала її земля предків,передавала з покоління в покоління.
   Мова–найдорожчий скарб будь якого народу, це серце нації,яка робить державу сильною і високорозвиненою. Та багато жорстоких століть пережила невмируща українська мова,мужньо витерпівши наругу і найлютіші часи заборон писемності рідною мовою.Але вона вистояла,ввібравши в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти,голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти,блакить високого неба і золото сонця пшеничних ланів,гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до бога за рід свій,за Україну,за мир,добро і спокій на всій планеті

               

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

(О. Олесь)

 

Мова – це невичерпна духовна скарбниця,до якої народ безперервно докладає свій досвід,розум і почуття і як говорив Панас Мирний : «Поки жива мова в устах народу,до того часу живий і народ».
В Україні традиційно відзначають свято української писемності та мови 9 литопада. Це свято було встановлено в нашій країні ще у 1997 року,в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – ченця Києво-Печерського монастиря, давньоруського письменника та історика, творця писемної історії Київської Русі, автора одного із найдавніших (початок XII століття) літописних творів "Повісті временних літ".

Тож,плекаймо нашу мову,щоб вона вічно жила у творах видатних українських письменників та поетів,в усній народній творчості та в серці кожного українця!

Міцна хай буде вся наша родина,

Своє коріння і плекаймо,й бережім.

Хай українська мова солов’їна

Підніметься і зазвучить,як гімн.

(С.Давидова)