четвер, 28 листопада 2013 р.

У просторі жіночої прози

До 150-річчя з дня народження Ольги Кобилянської  бібліотека пропонує її найпопулярніші твори, а також в нашій бібліотеці ви маєте змогу знайти посібники її творів та творчості.

 




Ольга Кобилянська ( 1863-1942 )- видатна українська письменниця пройшла нелегкий життєвий і творчий шлях, одержима мрією про « щастя у хаті, і щастя у душі ». Майже півстоліття віддала Кобилянська літературній праці. Палко виступаючи на захист честі і гідності людини, її високого призначення на землі Кобилянська відкрила так багато цікавого, прекрасного і повчального, що і понині залишається одною з найулюбленіших письменників у читачів різного віку і національностей.

Більшість героїнь творів Ольги Кобилянської - освічені, творчі й волелюбні жінки. Такою ж сильною була і сама письменниця. У своїх творах вона порушувала проблему становлення самодостатньої жінки в суспільстві. Найвідоміші її твори - "Людина", "Царівна", "Земля" стали класикою української літератури. Останній великий твір "Апостол черні" був надрукований в Україні лише після здобуття незалежності.
Творчий спадок:

  • 1880 р. – перше оповідання “Гортенза,
  • або Нарис з життя одної дівчини”;

  • 1883 р. – оповідання “Воля чи доля”;

  • 1888 р. – повість “Лореляй”, яка у
  • 1896 році опублікована під назвою
  • “Царівна”;
  • 1892 р. – праця “Рівноправність жінок”;

  • 1894 р. – повість “Людина”;
  • 1895 р. – “Він і вона”;
  • 1896 р. – “Царівна”;
  • 1902 р. – соціально-психологічна повість “Земля”;

  • 1909 р. – лірико-романтична повість “В неділю рано зілля копала…”

  • 1917 р. – “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Юда”;
  • 1923 р. – “Зійшов з розуму”;
  • 1926 – 1929 рр. – дев’ятитомне зібрання творів .

пʼятницю, 22 листопада 2013 р.

Незгасима рана України



Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти
 

 
        Голодомор 1932—33 рр. — одне з найстрашніших явищ в історії нашої держави. Тоталітарна система винищила велику частину українського народу, а багато людей на все життя запам'ятали жахи цих років. В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року.
      Відзначаючи раз у раз річницю голодомору 1932-1933 років, ми з новою силою усвідомлюємо, що цілеспрямована злочинна акція проти українського народу не є історичним минулим. Вона й зараз болить і нагадує про себе. На передодні відзначення дня пам’яті жертв голодомору, у бібліотеці для користувачів організовано перегляд літератури із назвою: «Пам’ять буде вічною».
      Користувачам було запропоновано переглянути найновіші видання про геноцид українського народу, що містили історичні довідки 1932-1933 років, спогади очевидців, фотоматеріали.
 
Голодомор у пам'яті не згине,
Хоч важко зараз нам це все збагнуть.
Та щоб страхіття знов не повернулись,
Історію сумну Вкраїни не забудь!
 
 

неділю, 17 листопада 2013 р.

Свято аграріїв




         Пізня осінь – традиційна пора завершення сільськогосподарських робіт, а ще на цей час припадає професійне свято аграріїв.

     Тож щиро вітаємо трудівників села! Прийміть щирі й сердечні вітання з нагоди професійного свята – Дня працівників сільського господарства!

 
Щастя Вам, усмішок, щедрої долі,

Серце хай гріє людська доброта,

Втоми не знайте ні в чому й ніколи

І будьте здорові на довгі літа.

        Відзначення Дня працівників сільського господарства - це визнання державою звитяжної хліборобської праці на благо України, це хвала мозолястим рукам селян, які знають справжню ціну хлібу!
        В усі часи, як повелося з діда-прадіда, напружена хліборобська праця була і залишається визначальною складовою розвитку держави, запорукою її процвітання. Ваші працьовиті руки, природна мудрість, невсипуща працездатність, багатий досвід живлять сьогодні українську ниву, стверджуючи істину: якщо є урожай, то у народі – мир і спокій.
       Відомо, як нелегко сьогодні працювати на землі. Але лише завдяки Вашій наполегливій праці та умілому господарюванню досягнення в сільському господарстві останніх років стають загальновизнаними. Завдяки сільським трудівникам полиці наших магазинів все більше і більше наповнюються високоякісними українськими продуктами, а в кожній українській оселі є і хліб, і до хліба.
         Хай і надалі рясно колосяться щедрими врожаями ваші ниви, хай втілюються в життя ваші плани, задуми та сподівання на радість вашим рідним, на благо розквіту рідної України та піднесення добробуту всього українського народу. Хай обходять вас стороною природні стихії, а Ваші родини живуть у сімейному затишку, щасті, благополуччі та при доброму здоров’ї!
          Нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданих їй трударів буде належно поцінованою. Велика подяка вам за любов до землі, терпіння і витримку. Щастя, злагоди в кожну домівку. Нехай нива щедро колоситься, здоров’я міцніє, а трудові успіхи примножуються.
 
 У будинку культури 12 листопада пройшов святковий концерт для всіх працівників села.

середу, 6 листопада 2013 р.

День української мови та писемності.

  Одна вона у нас така -
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без тернового вінка.
Т.Г.Шевченко.

             
 
 Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Роками плекала її земля предків,передавала з покоління в покоління.
   Мова–найдорожчий скарб будь якого народу, це серце нації,яка робить державу сильною і високорозвиненою. Та багато жорстоких століть пережила невмируща українська мова,мужньо витерпівши наругу і найлютіші часи заборон писемності рідною мовою.Але вона вистояла,ввібравши в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти,голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти,блакить високого неба і золото сонця пшеничних ланів,гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до бога за рід свій,за Україну,за мир,добро і спокій на всій планеті
               
Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

(О. Олесь)
 
Мова – це невичерпна духовна скарбниця,до якої народ безперервно докладає свій досвід,розум і почуття і як говорив Панас Мирний : «Поки жива мова в устах народу,до того часу живий і народ».
В Україні традиційно відзначають свято української писемності та мови 9 литопада. Це свято було встановлено в нашій країні ще у 1997 року,в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – ченця Києво-Печерського монастиря, давньоруського письменника та історика, творця писемної історії Київської Русі, автора одного із найдавніших (початок XII століття) літописних творів "Повісті временних літ".

Тож,плекаймо нашу мову,щоб вона вічно жила у творах видатних українських письменників та поетів,в усній народній творчості та в серці кожного українця!
Міцна хай буде вся наша родина,
Своє коріння і плекаймо,й бережім.
Хай українська мова солов’їна
Підніметься і зазвучить,як гімн.
(С.Давидова)
 
 
 
 
 

Осінь і бібліотека

                 Осінь… Скільки поезії у цьому золотаво - сонячному слові й стільки радості та смутку.
                 ЇЇ часто називають золотою , замріяною, чудовою.

           У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних холодів зими.
ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.
Осінь - пора осінніх канікул.
 
          В дні осінніх канікул учні відпочивають від навчання…у бібліотеці! Для читачів була представлена виставка - диспут "Довколишній світ і я в ньому".