Осінь і бібліотека

                 Осінь… Скільки поезії у цьому золотаво - сонячному слові й стільки радості та смутку.

                 ЇЇ часто називають золотою , замріяною, чудовою.

           У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних холодів зими.

ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В'яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.

Осінь - пора осінніх канікул.

 

          В дні осінніх канікул учні відпочивають від навчання…у бібліотеці! Для читачів була представлена виставка - диспут "Довколишній світ і я в ньому".