Незгасима рана України

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти…

 

 

        Голодомор 1932—33 рр. — одне з найстрашніших явищ в історії нашої держави. Тоталітарна система винищила велику частину українського народу, а багато людей на все життя запам'ятали жахи цих років. В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року.

      Відзначаючи раз у раз річницю голодомору 1932-1933 років, ми з новою силою усвідомлюємо, що цілеспрямована злочинна акція проти українського народу не є історичним минулим. Вона й зараз болить і нагадує про себе. На передодні відзначення дня пам’яті жертв голодомору, у бібліотеці для користувачів організовано перегляд літератури із назвою: «Пам’ять буде вічною».

      Користувачам було запропоновано переглянути найновіші видання про геноцид українського народу, що містили історичні довідки 1932-1933 років, спогади очевидців, фотоматеріали.

 

Голодомор у пам'яті не згине,

Хоч важко зараз нам це все збагнуть.

Та щоб страхіття знов не повернулись,

Історію сумну Вкраїни не забудь!